Пам'ятка для батьків, які збираються віддавати дитину до дитячого закладу:

1. Розкажіть дитині, що таке дитячий сад, навіщо туди ходять діти, чому ви хочете, щоб малюк пішов в дитячий сад. Зводіть його туди, щоб він представляв, що це таке.

2. Коли ви йдете повз дитячой сад, з радістю нагадуйте дитині про те, як йому пощастило - восени він зможе сюди ходити. Розповідайте рідним і знайомим в присутності малюка, що пишаєтеся своєю дитиною, - адже його прийняли в дитячий сад.

3. Поговоріть з ним, як з дорослим. Поясніть, що він буде ходити в садок, де багато дітей, з якими можна грати, і багато нових і цікавих іграшок.

4. Розкажіть йому, що дорослі "тітки", з якими він там зустрінеться, будуть грати, співати й танцювати з ним, читати йому книжки, розповідати казки і завжди у всьому допоможуть.

5. Скажіть, що тепер вранці вся родина буде відправлятися на роботу: тато - у свій офіс, мама - у свій, старший брат або сестра - до школи, а він - у дитячий садок, а після роботи мама або тато прийдуть за ним і заберуть додому.

6. Ознайомтеся з майбутньою вихователькою, нянечкою. Обов'язково скажіть вихователю, а краще залиште йому письмову пам'ятку, де перерахуйте: нелюбимі страви, продукти і ліки, що викликають алергію; щеплення, від яких у дитини медичний відвід; номери телефонів для зв'язку з вами в екстрених випадках.

7. Детально розкажіть дитині про режим дитячого садка: що, як і в якій послідовності, він буде там робити. Чим докладніше буде ваша розповідь - тим спокійніше і впевненіше почуватиме себе ваш малюк, коли піде в дитячий сад. Коли дитина бачить, що очікувана подія відбувається так, як було йому заздалегідь "обіцяно", - він відчуває себе впевненіше.

8. Поступово, протягом літа, влаштовує режим дня дитини подібний до режиму дня у дитячому садку, особливо якщо це стосується раннього вставання - не пізніше восьмої години ранку. Після обіду ваш малюк повинен спати не менше однієї години або хоча б полежати з книгою або з іграшкою. Підготуватися до сну слід не пізніше 21 години.

9. Корисно навчити користуватися горщиком. Відучити його від їжі із пляшечки з соскою. Постарайтеся навчити малюка самостійно їсти ложкою і пити з чашки.

10. Поговоріть з дитиною про труднощі, які можуть виникнути у нього в дитячому садку. Обговоріть, до кого в цьому випадку він зможе звернутися по допомогу, і як він це зробить. Наприклад: "Якщо ти захочеш пити, підійди до вихователя і скажи:" Я хочу пити ", і вихователь дасть тобі води. Якщо захочеш в туалет, скажи про це вихователям".

11. Не створюйте у дитини ілюзій, що все буде виконано на його першу вимогу і так, як він хоче. Поясніть, що в групі буде багато дітей і іноді йому доведеться почекати своєї черги. Ви можете сказати малюкові: "Вихователь не зможе допомогти одягтися відразу всім дітям, тому тобі доведеться трохи почекати".

12. Навчіть дитину знайомитися з іншими дітьми, звертатися до них по імені, просити, а не забирати іграшки, у свою чергу, пропонувати іграшки іншим дітям.

13. Ознайомтеся з іншими батьками та їхніми дітьми. Називайте інших дітей у присутності вашого малюка по іменах. Запитуйте його думку про нових друзів.

14. Вводити дитини в нову ситуацію треба поступово. У перші дні побудьте з ним якийсь час в дитячому садку, не йдіть відразу. А, прощаючись, обов'язково скажіть, що повернетеся за ним. Як правило, багато дітей через кілька днів звикають до нових умов.

15. Коли ваш син або дочка вперше відправляться в сад, не забудьте дати йому з собою свою іграшку: звична тепла річ, що пахне будинком, буде діяти на малюка заспокійливо, це для нього частинка дому, частинка безпеки.

16. Не забудьте так розпланувати свій час, щоб повністю звільнити собі першу пару тижнів, щоб зі свого боку допомогти дитині плавно пройти адаптацію в садку.

17. На перших порах намагайтеся приділяти своїй дитині потрійну увагу вдома і на прогулянках, нагадуйте ввечері йому про садок, про хлопців, про виховательці. Найголовніше - не бійтеся сліз дитини, адже він поки не може реагувати інакше! Не дратуйте дитини своїми сльозами і нервозністю. Багато мам не можуть стримати емоцій при розлученні з дитиною вранці, коли дитина йде до групи. Якщо у мами не виходить бути витриманою, краще довірити татові відвести дитину в садок.

18. Постарайтеся бути терпимими в період адаптації дитини до дитячого садочку, не шкодуйте часу на емоційно-особистісне спілкування з дитиною, заохочуйте відвідування дитячого саду дитиною. Пам'ятайте, що дитячий сад - це перший крок у суспільство, імпульс до розвитку знань дитини про поведінку в суспільстві.

    заповіді батьківства

Одвічне питання турбує не одне поколіннябатьків: як виховував ти дитину? Що робити, аби вона виросла доброю людиною, розкрившись усіма своїми здібностями, аби змогла віддати людям те, з чим прийшла у світ?
Чимало вчених у різний час обгрунтували своє бачення батьківської педагогіки. Світова психолого-педагогічна думка виробила ряд цінних настанов, які з урахуванням сучасного практичного досвіду лягли в освіту прийнятих у Міжнародний рік дитини десяти правил поведінки батьків, своєрідного кодексу любові, що його мають дотримуватися ті, кому Богом призначено плекати найдорожчий скарб - їхніх дітей.

1. Люби свою дитину!
Радій її присутності біля тебе, приймай її такою, якою вона є, бо то твій паросток, твоє творіння. Не ображай і не принижуй її, не розхитуй її віри в себе, не завдавай болю несправедливою покарою, не відмовляй у твоїй довірі, дай їй привід любити тебе.

2. Оберегай своє дитя!
Захищай дитину від фізичних та душевних небезпек, навіть, якщо доведеться жертвувати власними інтересами й ризикувати своїм життям. Не зважай ні на що, коли йдеться про твоє дитя, про твою дитину квітку, яку можуть знівечити.

3. Будь добрим прикладом для своєї дитини!
Прищеплюй до духовних вартостей свого народу і сам живи, дотримуючись його традицій. Стався до дитини з великою відповідальністю, їй потрібне таке домашнє вогнище, де сім'я дружна, де шанують і люблять людей похилого віку, де підтримують тісні та щирі зв'язки з усім родом та друзями. Вона має жити у такій родині, де панує чесність, справедливість, скромність, гармонія у всьому.

4. Грай зі своєю дитиною!
Віддай дитині стільки часу, скільки необхідно для її розвитку. Менше зважай на свої власні інтереси, бо інтереси дитини - водночас і твої. Багато розмовляй з нею, не відвертайся, коли вона щось говорить: може саме в ту мить дитина звіряється тобі найбільшими таємницями свого життя. Грай з нею так, як їй подобається, приймай серйозно її гру, світ її уяви

5. Працюй зі своєю дитиною!
Допомагай дитині, коли вона намагається взяти участь у якійсь справі. Коли підросте, потроху залучуй до праці з людьми і для людей. На дозвіллі, під час канікул, не бідкайся, що вона втомиться від роботи, бо для неї праця з дорослими - то погляд у майбутнє.

6. Дозволь своїй дитині набувати життевого досвіду!
Дитина визнає лише такі враження, які пережила самостійно, а твій власний життєвий досвід (хоч як тобі прикро) часто-густо не важить для неї нічого. Тож дай їй змогу самій "збирати свою скриню", навіть якщо тут існує певний ризик. Надмірна опіка й тепличні умови життя можуть викликати соціального інваліда.

7. Покажи можливості та межі людської волі!
Розкрий перед дитиною чудові можливості розвитку й самоутвердження людської особистості відповідно до її особливостей та обдарованості. Водночас показуй на прикладах, що кожен має визнавати норми співжиття і дотримуватися їх у родині, в колективі, у суспільства

8. Привчай дитину бути слухняною!
Стеж за поведінкою дитини і спрямовуй її так, щоб учинене нею не завдавало шкоди ані її самій, ані будь-кому. Не обминай моментів, коли вона не гарно поводиться у твоїй присутності, зауваж і поясни, чому треба чинити саме так, а не інакше, для неї це буде наукою. Винагороджуй за додержання установлених правил, однак у разі нагальної потреби наполягай на шануванні їх за допомогою розумного покарання.

9. Чекай від дитини лише таких думок та оцінок, на які вона здатна на данному єтапі свого розвитку і які може підказати її власний досвід!
Мине багато часу, доки дитина навчиться орієнтуватись у складному світі, що оточує її. Допомагай її, скільки зможеш, і вимагай від неї власної думки чи самостійного висновку тільки з урахуванням реалій її вікового розвитку і вже набутого досвіду.

10. Давай дитині змогу набувати такі враження, які полишатимуть вартісні спогади!
Дитина, як і дорослий, "живиться" різними враженнями, які знайомлять її з довкіллям і життям інших людей. Дбай про те, щоб вона бачила, чула, відчувала, якомога більше цікавого для себе, щоб збагачувалася корисними знаннями і добрими почуттями.

Консультація для батьків

Без нагадувань і з задоволенням?
Домашні обов'язки для дітей
 «Помий посуд!», «Прибери свої іграшки з підлоги!», «Помітивши підлоги, я тобі кажу!» - З разу в раз нам доводиться нагадувати дітям про їхні обов'язки. Ми говоримо, переконуємо, потім зриваємося на крик і, врешті-решт, приходимо до висновку, що простіше зробити самому, ніж витрачати стільки сил на переконання, вмовляння, докори.
Як зробити так, щоб дитина точно знав, що йому належить сьогодні зробити по будинку, і ... робив це самостійно, без нагадувань, навіть із задоволенням? Чи можливо таке? Можливо. Для цього потрібно збудувати бездоганно працюючу систему, продумавши мети, процес і винагорода за результат. І, звичайно ж, набратися терпіння, щоб запустити цей механізм, зробивши його працюючим як годинник. Почнемо?
 Поговоримо про цілі
 Що саме ми хочемо отримати від впровадження системи домашніх обов'язків у наш побут? Ми хочемо, щоб:
діти допомагали мамі по будинку;
діти знали, де знаходяться їхні речі;
діти вважали свої обов'язки внеском у сім'ю;
діти виконували їх самостійно;
батьки не витрачали сили на вмовляння;
діти перестали себе відчувати гостями у власному домі, а батьків добрими чарівниками, виконуючими будь-яку їхню забаганку;
батьки зітхнули вільніше - зокрема мами, - відчувши, що частину нехай невеликих, але рутинних справ тепер лежить на інших членах сім'ї ...
 Ви можете дописати цей список. Наше завдання максимально чітко уявити собі:
 що отримуємо ми - батьки, - пропонуючи дітям взяти на себе ряд обов'язків,
 що отримують від нового способу життя діти,
 і що, врешті-решт, набуває сім'я, тобто ми всі - діти і батьки.
 Виділяємо головне
 Розписали? Дуже добре! Тепер переглядаємо вийшов список, що переливається своїм майбутнім пишнотою, і виділяємо ГОЛОВНЕ. Це одна або дві мети, заради яких дійсно варто все це затівати. Заради яких можна наполегливо з дня на день протягом місяця повторювати дітям, що саме ці справи тепер входять до їх щоденні обов'язки. Для чого ще виділяти головні цілі? Ви ставите своєрідний фільтр на цілі другорядні і тримайте в голові головне. Рекомендація: нехай у вашому списку головних цілей присутній виховний момент. Тобто ви не просто хочете, щоб діти мали ряд обов'язків, які полегшуватимуть вам догляд за будинком, але й формуєте у них звички на майбутнє:
вміння знаходити час на справи по будинку;
вміння пам'ятати про те, що ти живеш не в замкнутому просторі, а з близькими людьми, які не зобов'язані тебе обслуговувати;
вміння піклуватися про інших;
вміння знаходити користь і навіть задоволення від рутинних справ, які все одно треба виконувати;
вміння структурувати свої справи і т.д.
 Адже наша з вами батьківська задача - максимально повно підготувати чадо до переходу в доросле життя. За що дитина, коли виросте, буде нам вдячний. Свого часу, створюючи систему домашніх обов'язків, я сформулювала для себе таку мету: «Я хочу, щоб мої близькі зрозуміли, що підтримка будинку в чистоті і порядку - це не моя святий обов'язок, а внесок кожного. Щоб вони почали ставитися до будинку як до свого, в якому кожен відповідає за свою частину. Щоб, виконуючи обов'язки по будинку, діти і чоловік розуміли, що допомагають не мені, а собі і своїй родині жити в задоволенні і затишку ». Приблизно так. Ви можете скористатися моїми словами. Але буде набагато продуктивніше сформулювати мету самим. Це буде ваша мета, і значить, ви будете йти до неї швидше.
 Список обов'язків
 Тепер приступаємо до втілення плану в життя. Нам належить окинути пильним поглядом весь будинок, заглянувши навіть в самі темні й важкодоступні місця, і написати ВСЕ справи, які необхідно робити для того, щоб підтримувати будинок в чистому і затишному вигляді. Пишіть все. Стануть в нагоді навіть такі дрібниці, як «наповнювати фільтр водою». З цим завданням успішно впорається навіть 3-річний малюк. Він буде з гордістю наповнювати фільтр - може бути і не повністю - і вважати себе дуже потрібним членом сім'ї. Не менш важливим, ніж мама або тато. Це стане його щоденної домашньої обов'язком, за яку буде ВІДПОВІДАТИ тільки він. Точно також як ви будете відповідати за приготований обід або миття посуду, а чоловік - за вчасно вбиті в стіну цвяхи. Не розділяйте відразу домашні справи на обов'язку для сина, для доньки і для чоловіка. Не забігати наперед. Спочатку розпишіть все, що бачите:
вибити маленький килимок, що вічно припадає пилом у двері і чекає, щоб його витрусили;
полити квіти на кухні;
розібрати сумку з продуктами, виставивши їх на кухонний стіл;
виставити взуття, розкидану по передпокою, за ранжиром, щоб чоботи, туфлі, черевики і тапочки стояли як солдати на параді;
складати вічно розбігаються по будинку ручки і олівці в одне місце;
стежити за тим, щоб пульт від телевізора не залишав приліжкову тумбочку;
витирати лапи собаки після прогулянки і т.д.
 Секрет складання такого списку в тому, що ви будете чітко бачити, що ви робите по будинку, що потрібно зробити і що робити так не хочеться, але необхідно. А також, у якому місці зазвичай створюються завали, які, як виявляється, розбирати абсолютно нікому. Але завали - це окрема тема. Ми звернемося до неї в самому кінці - як найбільш проблемною.
 Розподіл обов'язків
Ми, нарешті, дійшли до творчого етапу нашого переможного походу до бездоганно працює системі домашніх обов'язків. Сідаємо всі разом. Або збираємо сімейну раду з цього приводу. Ви берете слово і пояснюєте гаряче улюбленим людям, що з цього моменту ви хочете переглянути ті справи, які робляться по будинку. Ви вже не готові тягнути все на собі або витрачати величезну кількість життєвих сил на переконання і мотивацію. Тому вирішили зробити «хід конем» - показати, що саме потрібно робити по дому. Як правило, діти та чоловіки мало уявляють собі, наскільки багато дрібних і великих, серйозних і не дуже справ потрібно зробити, щоб утримувати будинок в порядку. Тому беріть список в руки і демонструйте. Ось скільки! Після цього запропонуйте дітям (бажано і чоловікові теж) вибрати ті обов'язки, які вони будуть робити, і робити З ЗАДОВОЛЕННЯМ. Зверніть увагу: не треба нікого примушувати. Ви ставите домочадців перед фактом. Тепер у них є обов'язки. І в них є - саме зараз - чудова можливість обрати справу до душі. Репліки «Я не хочу нічого робити!» Або «З якого доброго дива!» Не обговорюються. Правила гри змінилися, і тепер ви «командуєте парадом». А улюбленим людям пропонуєте вибрати фішки, якими вони будуть «ходити» у запропонованій вами грі.
 Кому що подобається?
 При виборі обов'язків варто відштовхуватися від темпераменту, щоденних обов'язків поза домом, хобі і т.д. Якщо син любить порядок - таких дітей небагато, але вони є, - запропонуйте йому стежити за обіднім столом, на якому повинні стояти серветки, сільничка, зубочистки і т.д., зате сміття - вічних крихт і брудного посуду - бути не повинно. Нехай він згрібає все зайве в раковину. Навіть якщо вона на перших порах буде виглядати кладовищем брудного посуду, ви все одно виграєте. Тому що вам вже не доведеться «вилизувати» стіл. Вам залишиться тільки посуд, а вона у вас і так є. Якщо, звичайно, її миття не вибере хтось з домашніх. Якщо дитині подобається витирати пил, запропонуйте витирати вікна або підвіконня. Причому важливий невеликий обсяг роботи, результат якої буде видно відразу. І не просто витирати, а стежити за тим, щоб вони завжди були чистими. У нашому з вами випадку важливо, щоб у дитини сформувалася звичка не стільки до діяльності, скільки до отримання результату. А також до відповідальності - напевно, найважливішого навичці та розуміння, який належить осягнути дитині. Нехай чистий підвіконня, за який буде відповідати він, стане для нього маленьким кроком на шляху до придбання цього цінного досвіду.Нехай діти беруть участь в процесі вибору обов'язків. Це гра, а не примус. Якщо вам здається, що для самого маленького члена сім'ї обов'язків не знаходиться, що він занадто малий, щоб взятися навіть за найпростіше, розбийте кілька справ на маленькі частини. І запропонуйте взяти щось невелике. Навіть якщо малюк буде відповідати за те, щоб вимитий посуд була розставлена по місцях, для нього це вже буде важливим участю в загальному процесі. Пам'ятайте, що, розподіляючи домашні обов'язки, ви робите подарунок не тільки собі, а й своїм близьким. Ваше заощаджений час, сили, нерви будуть тепер належати їм, а не безкінечного побуті.
 Кожному - своє
 Тепер знову беріть ручку і розписуйте - якщо діти можуть писати, хай це роблять самостійно, - кому і які обов'язки тепер потрібно буде виконувати. Пунктів не повинно бути багато - десь 4-6. Коли вони будуть виконуватися з легкістю і сталістю, можна буде запропонувати вибрати ще по одному невеликому завданням. Не навантажуйте відразу. Дайте відчути задоволення від процесу та результату. Зазвичай на щоденні обов'язки у дітей витрачається в середньому від 30 хвилин до години. Цей час цілком можна знайти. А якщо ви покажете, як це можна робити швидше - в ідеалі він може дійти і своїм розумом, - то у дитини будуть йти на виконання лічені хвилини. Чому і він, і ви будете тільки раді! Напишіть список для себе і для чоловіка. Всі повісьте на видне місце, щоб на ваше запитання: «Які у вас сьогодні обов'язки?» Діти могли підійти і подивитися, якщо забули. Вивішені на видне місце списки грають і додаткову роль. Вони роблять ваші обов'язки - і батьків і дітей - прозорими. Кожен знає не тільки те, за що відповідає сам, але і за що відповідає інший. Наприклад, тато чи мама. Будьте готові до того, що діти нагадають вам про ваші обов'язки також, як це робите ви. Будьте готові до того, що вам доведеться робити все вчасно. Ви ж хочете виховати в дітях самодисципліну? Так почніть з себе. Щоб у дитини не було приводу дорікнути вас в несумлінності, в невиконанні договору.
 Перший раз разом з мамою
 Не варто думати, що дитина відразу візьме і зробить те, що ви йому доручили. Швидше за все, це не відбудеться. Тому пройдіть з ним перший раз кожну обов'язок з початку і до кінця. Потрібно витерти пил з підвіконня? Покажіть, де лежить ганчірочка і де вона буде його чекати з цих пір, покажіть, що її потрібно намочити, вичавити, витерти пил, потім знову промити, вичавити і тільки тоді робота буде закінчена. Дитина має право знати, як робити правильно і як прибирати за собою інструменти після роботи.Але він не зобов'язаний здогадуватися про те, як все це робити. З мамою варто робити і з тієї простої причини, що саме вона знає, де що лежить і як має виглядати в ідеалі прибране місце. Навіть якщо ви вирішили доручити 12-річному синові прання білизни в машині-автоматі, поясніть заздалегідь: як сортувати білизну, навіщо вивертати деякі речі навиворіт, які кнопки відповідають за прання, а які за віджимання. Навіть якщо він багато разів бачив ці маніпуляції у вашому виконанні, пройдіть з ним всі кроки заново, щоб потім не відчитувати дитину за те, що самі не здогадалися пояснити.
 Кожному «спасибі» - свій час і місце
 Обов'язково хваліть, нагороджуйте своєю увагою, відзначайте, наскільки це важливо особисто для вас, як багато часу і сил допомагають економити справи, які діти взяли на себе. Особливо на початковому етапі! Мені часто кажуть: «Навіщо ж я буду хвалити? Адже мене ніхто не хвалить за те, що я щодня готую на всіх сніданок, обід, вечеря. Та й за чистий посуд ніхто «спасибі» не говорить ... »Чи не говорить - значить, не привчили. Подяка, як і будь-який інший навик, можна сформувати. Говоріть «спасибі» своїм дітям за їхню працю, за швидке виконання обов'язків. Але говорите, якщо ця праця справді допоміг вам і вашій родині. «Спасибі» або будь-яка інша подяку, похвала має велику силу. Але тоді, коли звучить до місця і до часу. Коли ви показуєте, що насправді оцінили допомогу, що вона помітна оку. Що є результат, який дуже всім потрібен.
 Процес пішов!
 Приготуйтеся до того, що перші два тижні (може бути, це станеться і раніше) вам знадобиться нагадувати дитині про те, що саме ці зобов'язання він на себе взяв. Не пропускайте жодного дня. Слідкуйте більше не за дитиною, а за собою. Ваше завдання - допомогти йому створити звичку, як чистити зуби вранці або заправляти ліжко. Вашим девізом має стати «Спочатку обов'язки по будинку, а потім все інше!». Нехай діти привчаються, що ігри слідують після необхідних по будинку справ. Більше як винагороду за працю, який може дозволити собі будь-яка людина. Зрозуміло, можуть бути виключення. Не варто вводити терор і репресії. Якщо сьогодні дитина прийшла зі школи втомленим і хоче виспатися, варто піти йому на зустріч. Але він повинен пам'ятати, що його обов'язки через це ніхто відміняти не буде. Вони залишаться при ньому. І повинні бути виконані найближчим часом. Хіба мама піде в гості, не подбавши заздалегідь про те, що будуть їсти в її відсутність діти? Хіба вона не почне мити посуд, якщо всі тарілки брудні і просто-напросто є ні з чого? Це її обов'язок і бажання зробити щось потрібне і важливе для своїх близьких.Також і діти. «Що сьогодні зробив для дому ти? Я зробила це, ось це і он те. А ти що? »Нехай дитина звикає, що він точно такий же член родини зі своїми правами та обов'язками. Що він точно також вносить свій внесок у загальний уклад життя. Що від нього залежить багато чого. І це багато що він може дати, отримавши свою порцію подяки та відчуття потрібності. Сім'я - це спільний дім. А не місце, в якому батьки виконують роль обслуговуючого персоналу.
 Зворотній зв'язок
 Не зайвим буде періодично проводити сімейні опитування. Вам потрібно знати напевно, що думають з приводу ваших перетворень домочадці. Не чекайте поки ситуація стане вибухонебезпечною і діти (а може бути і чоловік) збунтуються і зажадають «припинити це знущання». Запитуйте: чи влаштовує їх те, що зараз відбувається, як вони до цього ставляться. Як вони думають, чому мама вирішила цю систему ввести, що від неї отримує вона - тобто ви і що отримує кожен член сім'ї? Чи справедливо це? Адже ви створюєте цю систему не тільки для себе, але і для всієї родини. Ви не командир загону, накази якого не обговорюються. Ви - мудрий керівник. Ваш метод - мотивація, а не муштра. Тому вашої другою натурою повинна стати гнучкість і мудрість. Вони приходять з роками і з досвідом. Вони приходять, якщо слухаєш не тільки свої бажання, а й бажання рідних. Коли я тільки починала вводити описувану систему в життя, то ставила ці питання своїм дітям. Чесно кажучи, з острахом думаючи, що хлопці можуть сказати: «Ми втомилися, більше не хочемо це робити, нам це не подобається ...» І була приємно здивована, що вони зрозуміли те, що я намагалася до них донести на самому початку. Вони були згодні, що це їх обов'язки, їх внесок у сім'ю. І не бачать труднощів, тому що витрачають на взяті на себе зобов'язання зовсім небагато часу і сил. До того ж вони помітили, що мама стала спокійніше і більше часу проводить з ними.
 Завали були, є і будуть
 Напевно, саме неприємне в веденні будь-якої діяльності - будь то домашнє господарство або бізнес - це завали. І навчити розгрібати їх - а ще краще не створювати - ваш святий обов'язок. Подивіться на свої документи, речі, дрібниці, які скупчуються в одному місці і лежать непідйомною купою, яку все ніяк "руки не доходять» розібрати. У дітей те ж саме. Після двох тижнів ви помітите, що намічені обов'язки виконуються дітьми досить справно. Але є справи, які ні в яку не хочуть «робитися» Наприклад, розгребти завал іграшок зовсім непросто. Розставити речі по місцях, якщо їх накопичилося вже під сотню, теж викликає труднощі. Причому, ви будете бачити, що діти намагаються, вони хочуть і готові це зробити, але у них постійно знаходиться привід ухилитися від виконання цих справ.Це означає, що вам потрібно переглянути деякі обов'язки. Розбийте їх на частини. Наприклад, прибирання столу в дитячій повинна складатися з декількох операцій. Скажімо, таких: розподіл деталей конструктора по коробочках, книги, розставлені по місцях, канцелярські приналежності мають право зайняти своє місце в спеціальній підставці, витирання столу і наведення остаточного глянцю. Кожну операцію можна розбити по дням. Ви можете купити або зробити самі безліч різнокольорових коробочок, на яких буде написано, що саме є їх вмістом. Дитині буде просто і цікаво складати в них свої речі. Є й ще спосіб. Платити гроші - або призначати бонуси, записувати зірочки, бали - за найважчі, на погляд дітей, роботи. Я не знаю, що оберете ви. Свого часу я вибрала призначити за розбір кожного завалу певний тариф. І цей спосіб у моїй родині себе виправдав. Пізніше ми плавно перейшли до кишенькових грошей, фінансових звітів та вмінню грамотно поводитися з грошима. Але це вже зовсім інша історія, яка вимагає створення не менш стрункої системи. Ви ж можете зупинитися на чомусь іншому - найбільш підходящому вам і дітям. Пам'ятайте, що, створюючи систему і відстежуючи на перших порах її роботу, ви будуєте фундамент з умінь, які стануть в нагоді вашій дитині в дорослому житті. І ця конструкція повинна бути не тільки міцною, але і дуже гнучкою. Не варто вимагати виконання одних і тих же обов'язків. Вони можуть варіюватися, змінюватися, набувати ігрову форму, щоб не набити оскому своєю одноманітністю. До того ж ви зможете провести дитину через всі етапи ведення домашнього господарства, щоб, ставши дорослим, він одного разу не опустив руки зі словами: «Напевно, я ніколи не навчуся з цим справлятися ...» Немає і не може бути ледачих дітей. Є батьки, яким ніколи перетворити виховний процес у захоплюючу і корисну гру.

Екскурсія до парку

Мета: навчати дітей визначати прикмети oceнi, закріплювати знання про сезонні зміни, продовжувати вчити розпізнавати дерева (березу, клен, каштан, горобину, липу); розвивати вміння виражати свої почуття та емоціі; виховувати любов та дбайливе ставлення до природи.
Х1Д ПРОГУЛЯНКИ
Вихователь читає Bipшi.
В парках i садочках на доріжки й трави
Падають листочки буро-золотаві
Де не глянь — навколо килим кольористий, Віти напівголі й небо сине, чисте. Метушні немае, тиша й прохолода. Осінь золотава тихо, ніжно ходить.
Вихователь пропонує дітям подивитися на зміни, що відбулися в природі. За кожну «знайдену» прикмету збирає по одному листочку тих дерев, які є у парку.
Прислів'я
Доглядай землю плідно, як матінку рідну.
Зрубав одне дерево — посади три.
Багато лicy не рубай.
Лic та вода рідні брат та сестра.
Бесіда
Поверніть обличчя до вітру, який вітер?
Погляньте на небо. Чому хмари рухаються?
Погляньте на сонечко. Чи змінилося воно восени?
На вулищ холоднішае, а як ми з вами відреагували на це?(Одягли теплий одяг.)
Ми з вами відкрили першу прикмету осені — прохолодну погоду. I щоб іі не забути візьмемо, листочок з клену.
Що сталося з рослинами? Чи змінився колір листя на деревах?
Вихователь шдводить ддтей до розуміння явища листопаду. Що означає слово «листопад», чому це відбувається? А з яких дерев опадає листя?


Загадки
•    Біла, начс сніг, кора i тоненьки віти,
Що за дерево таке, відгадайте, діти. (Береза)
•    Діти на його гілках
У колючих кожушках. (Каштан)
Бджоли прилітають, 3 квітів мед збирають, На початку літа Зацвітає... (липа).
Дуже довга i худенька,
Знизу ширша, вверх гостренька. Вгору тягне довп віти,
Що це? відгадайте, дгги! (Тополя)    
•    Пада cніг, мороз тріщить, А вона мов жар горить. Прилітайте, пташенята, Ягодами ласувати. (Горобина)
—    Отже, листопад — це друга прикмета. I візьмемо ми для неї березовий листочок.
    
—    Чи помітили ви, коли ходили по парку, яких-небудь комах: жуків, метеликів?
—    Де вони могли подітися?
Усі комахи ховаються: хто під кору дерев, хто в землю, щоб не замерзнути. Зникають комахи — це третя прикмета. Для неї ми візьмемо листочок горобини.
Чи помічали ви колись у Heбi зграї птахів?
Куди вони летять? Чому?
А чи вci пташки відлітають?
Які залишаються?
Як слад допомагати цим пташкам?

Пташки відлітають у вирій — це четверта прикмета. Для неї у нас є листочок з липи.
Скільки всього прикмет в осені? Порахуйте. Хто запам'ятав yci? Назвіть.
В таночку листя закружляло
 I враз осипалось з гілок. А чи ви знаєте, малята, 3 якого дерева листок?
Рухлива гра «3 якого дерева листочок»
Мета: закріплювати знання про назви різних дерев; вправляти в умінні бігати врозтіч; розвивати уважність.
Xiд гри
Вихователь по колу розкладає листочки з різних дерев, дзвонить у дзвіночок, діти бігають навколо листочків. Дзвіночок замовкає — діти зупиняються. Біля якого листочка зупинились, той i називають.
Рухлива гра «Пташки й кіт»
Мета: вправляти в умінні стрибати на двох ногах, просуваючись вперед, бігати врозтіч за сигналом; виховувати доброзичливе ставлення одне до одного.
Xiд гри
Пташки літають, клюють зернятка, стрибають. «Котик» кричить: «Мяу!» — пташки розлітаються. Котик їx ловить.
Індивідуальна робота
Мета: закріплювати вміння дітей стрибати в висоту.
Творче завдання «Осінній букет»
Діти складають красивий букет з осінніх листків. Розповідають, кому б вони хотіли подарувати цей букет i чому.