Засідання  батьківського клубу 

"Майбутній першокласник"

тема: "Без п яти хвилин першокласник"

мета: Формування позиції співпраці з дитиною для

створення "успішного портрета" майбутнього першокласника

в умовах сімейного виховання.

Консультація

«Чи потрібно і навіщо дошкільнику економічне виховання»

 Мета і завдання економічного виховання.

Економічне виховання – це організована педагогічна діяльнім, спеціально продумана система

роботи, спрямована на формування економічної свідомості. У процесі здійснення діти опановують поняття про організовану й ефективну економіку, розвиток продуктивних сил і виробничих

відносин. Дошкільний вік є сенситивним періодом розвитку пам'яті, уваги, мови, формування

творчих уявлень, а також економічної соціалізації. Аналіз дитячих ігор, питань, розмов свідчать

про інтерес дітей до проблем, пов'язаних з економікою. Причинами цього вважається проникнення економіки, насамперед, у життя сім'ї, де дитина і стикається з економічними проблемами, які

частіше за все обговорюють члени родини. Цілком зрозуміло: чим раніше ми розпочнемо

економічну освіту дітей, тим усвідомленими, раціональними та розумнішими будуть їхні дії та

вчинки, бо саме цьому віці діти опановують первісний досвід елементарних економічних відносин. Чим старші діти, тим активніші вони у вирішенні багатьох економічних питань: розподіл сімейного бюджету, складанні меню, обладнанні квартири тощо.

Економічне виховання дошкільників – це, перш за все, знання про працю та все, що з нею

пов'язане. Однак реалізація завдань економічного виховання можлива за умови повноцінного

вирішення завдань трудового виховання в усіх вікових групах дитячого садка, адже праця –

провідна категорія економічної  науки.

Мета економічного виховання – розкрити дитині навколишній предметний світ духовних і матеріальних цінностей як частини загальнолюдської культури і в процесі пізнання сформувати відповідну поведінку (на доступному рівні усвідомити, що в кожну річ, предмет вкладено працю багатьох людей).

Природно, що саме сім'я повинна виховувати у дитини культуру споживання, спілкування,

пізнання, що є основою для розвитку економічної культури.

При реалізації завдань економічного виховання в дошкільному закладі виділяють чотири

напрями роботи:

1.      Перш за все, дати дітям знання про працю та про все, що з нею пов'язано, згідно з основним  програмами розвитку, виховання і навчання в дошкільному закладі. Реалізація завдань економічного виховання можлива за умови повноцінного вирішення завдань трудового виховання в усіх вікових групах дошкільного закладу, тому що праця – провідна категорія економічної науки.

2.      Ознайомити дітей з простими економічними термінами: економіка, бюджет, ціна, гроші, товар, вартість, банк, реклама, власник, конкуренція, продукція, ярмарок та ін..; познайомити дітей з

новими професіями, такими, як менеджер, підприємець, бізнесмен, фінансист, рекламодавець, фермер

та ін.

3.      Формувати у дітей економічне мислення шляхом залучення дошкільнят в процес сюжетно –

рольових ігор, настільно – друкованих, дидактичних; читання художньої літератури.

4.      Педагогічно взаємодіяти з батьками, проводити просвітницьку роботу з питань економічної освіти дошкільників та активно їх залучати до процесу формування економічних знань дітей в умовах дошкільного закладу та сім'ї.

II. Форми роботи в економічній освіті дошкільників.

Обираючи форми роботи , які спрямовані на формування їх економічної компетентності, вихователю  слід враховувати вікові особливості сприймання дошкільниками матеріалу.

Основний вид діяльності дошкільників – гра. В зв'язку з цим завдання економічної освіти

вирішується через ігрову діяльність, ігрові прийоми, за допомогою яких закладаються основи економічного образу мислення у дитини – дошкільника, пізнання ним того, який «Я» у світі економічних цінностей і як себе вести в ньому, а також через навчальний процес, а саме:

3-4 рік життя (молодшій дошкільний вік)

Загальна тема – «Потреби» (потреби людини в житті, їжі, одязі, спілкуванні, здоров'ї): організація

та проведення сюжетно – дидактичних ігор, дидактичних ігор, розваг, сюжетно – рольових ігор, інсценування, праці, читанні художньої літератури, бесіди.

 5   рік життя (середня група)

Основні теми:

«Потреби», «Природні ресурси», «Розподіл праці», «Потреби в безпеці і охороні життя», «Трудові ресурси».

Заняття – одне на місяць у розкладі занять, яке будується в ігровій формі, де використовуються

рішення різноманітних ситуацій з повсякденного життя, уривків казок, літературних творів,

суспільні ігри, інсценування приказок, сюжетно – дидактичні та дидактичні ігри;

 сюжетно – рольові ігри в повсякденному житті з економічним направленням;

індивідуальна робота;

робота з батьками;

читання дитячої літератури економічного направлення;

заняття з мистецтвознавства, самостійно – художня діяльність (за тематикою економічного направлення);

праця.

6  рік життя (старша група)

Основні теми:

«Потреби», «Природні ресурси та блага», «Дари природи», «Капітальні та трудові ресурси»,

«Товари», «Виробник», «Банк», «Бізнес», «Фермер», «Економічні процеси та об'єкти»,

«Виробництво», «Товари та послуги».

Заняття – одне на тиждень у розкладі занять, яке будується в ігровій формі, де використовуються рішення різноманітних ситуацій з повсякденного життя, уривків казок, літературних творів,

суспільні ігри, інсценування приказок, сюжетно – дидактичні та дидактичні ігри;

сюжетно – рольові ігри в повсякденному житті з економічним направленням;

індивідуальна робота;

робота з батьками;

читання дитячої літератури економічного направлення;

заняття з мистецтвознавства, самостійно – художня діяльність (за тематикою економічного направлення);

праця.

Основною метою проведення ігор економічного спрямування з дітьми молодшого дошкільного віку

є ознайомлення їх з найпростішими економічними поняттями, формування уявлень про основні

види суспільно – економічних відносин. Скажімо, ознайомлюючи молодших дошкільників з темою «Гроші», вихователі проводять з ними дидактичні ігри, що сприяють формуванню уявлень про

грошову одиницю, прибутки і витрати, вихованню ощадливого ставлення до грошей.

Для дітей середнього дошкільного віку педагоги створюють умови, що  сприяють збагаченню

набутих дітьми економічних знань і досвіду. Для цього вони використовують сюжетно – рольові

ігри, метою яких є формування

способів поведінки у певних економічних ситуаціях. Ці ігри передбачають участь дітей у

розігруванні різних ситуацій купівлі – продажу, формування в них навичок рахувати гроші та користуватися ними. У середньому  дошкільному віці, діти мають здобути досвід самостійної

купівлі товарів, навчитися співвідносити  вартість товару з купівельною  спроможністю покупця, усвідомити необхідність ощадливого ставлення до грошей та раціонального їх використання.

Збагачення економічних знань дошкільників відбувається поступово. Формування економічної компетентності старших дошкільників  умовно поділяємо на три етапи:

На кожному з цих етапів діти поглиблюють отримані раніше знання, набувають корисного досвіду

та вчаться застосовувати його на практиці, розв'язуючи різнобічні життєві ситуації під час різних

видів економічної спрямованості.

Поглибленню економічних  знань дітей старшого дошкільного віку найліпше сприяють різні види

ігор – стратегій, що містять чітко визначену ціль, передбачають розподіл обов'язків між дітьми та спільну покрокову реалізацію мети. Такі ігри сприяють:

-          усвідомленню суспільних відносин;

-          формуванню економічного досвіду;

навчають:

-          планувати дії;

-          передбачати можливі наслідки;

розвивають:

-          самоконтроль;

-          вміння взаємодіяти та колективно мислити.

III. Огляд методичної літератури.

Поради для батьків

 “Всебічний розвиток правильного мовлення”

Мабуть кожну родину, де росте малюк непокоїть питання, як

забезпечити повноцінний розвиток дитини в дошкільному віці в цілому, та мовленнєвий розвиток зокрема.

Розвиток мовлення дитини починається від самого народження.

Навички правильного мовлення дитина набуває в сім’ї. Все те, що роблять

батьки для загального та мовленнєвого розвитку своєї дитини має велике

значення для всього її подальшого життя.

 Мовленню необхідно вчити, перш за все, шляхом особистого прикладу.

Дитина повинна чути правильне, чітке мовлення, бажано, щоб батько і

мати розмовляли з малюком на одній, на рідній мові. Дуже важливим є те, що

саме, та в якому вигляді сприймає слух дитини в ранньому та молодшому

ці, в найбільш сприятливі роки її життя.

ВПЛИВ РОЗВИТКУ ДРІБНОЇ МОТОРИКИ НА ФОРМУВАННЯ МОВЛЕННЯ

ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Формування правильної вимови у дітей - це складний процес, дитині

потрібно навчитися керувати своїми органами мовлення, сприймати зверненне

до неї мовлення, здійснювати контроль за мовленням оточуючих та власним. В

роботі з дітьми (а особливо з тими, що вже мають порушення мовлення) велику

увагу необхідно приділяти розвитку функції дрібних м’язів рук. Рухи рук

тісно пов’язані з мовленням, вони є одним з факторів його формування. Зв’язок

рухів руки з мовленням був відмічений ще в 1928 році. Пізніше, на основі

спеціально проведених дослідів було висунуто думку про те, що рухи пальців

рук стимулюють розвиток центральної нервової системи і прискорюють

розвиток мовлення дитини.

 Тренування рухів пальців рук дітей покращує не тільки рухові можливості

дитини, а й розвиток психічних і мовних навичок. У свою чергу, формування

рухів руки тісно пов’язано з розвитком рухового аналізатора і зорового

сприймання, різних видів чутливості, просторового орієнтування, координації

рухів та ін.

 Рівень розвитку дрібної моторики - один з показників інтелектуальної

готовності до шкільного навчання. Недарма в багатьох школах України існують,

так звані, співбесіди, тестування під час яких серед інших завдань

дитині пропонуються завдання на визначення рівня розвитку дрібної

моторики. Дитина, що має високий рівень розвитку дрібної моторики, вміє

логічно мислити, в неї достатньо розвинуті пам’ять, увага, зв’язне мовлення.

 Недостатній розвиток зорового сприймання, уваги та, зокрема, дрібної

моторики, призводить до виникнення негативного ставлення до навчання.

 Саме тому робота з розвитку дрібної моторики повинна починатися

задовго до вступу у школу. Батьки, які приділяють певну увагу вправам,

іграм, різноманітним завданням на розвиток дрібної моторики та координації

рухів руки вирішують одночасно декілька проблем: по-перше, впливають на загальний інтелектуальний розвиток дитини, по-друге, покращують розвиток

мовлення малюка, по-третє, готують його до оволодіння навичок письма.

 З самого раннього віку необхідно починати роботу з розвитку дрібної моторики.

Вже в ранньому дитинстві можна виконувати масаж пальчиків, впливаючи тим

самим на активні точки, які пов’язані з корою головного мозку. В ранньому та молодшому дошкільному віці необхідно виконувати прості вправи,

які супроводжуються віршованим текстом (наприклад “Сорока”), не забувати

про розвиток елементарних навичок самообслуговування: застібання та

розстібання ґудзиків, зав’язування шнурків і т. п. і, звичайно, в с

таршому дошкільному віці робота з розвитком дрібної моторики та координації

рухів руки має стати важливою частиною підготовки до школи.

 Пам’ятайте, що малюкам пропонуються вправи у спрощеному варіанті, доступні їх віку. Більш старшим дітям завдання можна ускладнювати.

 Робота з розвитку дрібної моторики повинна проводитись регулярно, адже саме

тоді буде досягнений вагомий ефект від цих спеціальних вправ. Завдання з

розвитку рухів пальців рук повинні приносити дитині радість, не повинні

викликати перевтомлення. Велике значення в цих іграх-вправах має текст.

Він має бути веселим, доступним для дітей даного віку. Необхідно

пояснювати значення тих чи інших рухів чи положень пальців, зацікавлювати

дітей у виконанні цих рухів, створювати сприятливий емоційний настрій.

Щоб сприяти розвитку пальців рук і тим самим розвивати мовлення вашої

дитини, можна запропонувати малюкам наступні завдання: Розминати

пальцями пластилін, глину.

Катати по черзі кожним пальчиком камінці, намистинки, шарики.

Нанизувати намистинки на тоненьку стрічку, робити намисто.

Стискати та розтискати кулачки.

Робити м’які кулачки, які можна легко розжати і в які дорослий може просунути

свої пальці; та міцні, які не розтиснеш.

Двома пальцями руки (вказівним та середнім) “ходити” по столу, спочатку

повільно, а потім швидко, наче вони біжать. Вправа проводиться спочатку правою, а потім лівою рукою.

Показувати окремо тільки по одному пальчику. Барабанити, постукувати

всіма пальцями обох рук по столу. Махати в повітрі тільки пальцями, не

рухаючи долонею. Плескати в долоні тихо і голосно, в різному темпі.

Нанизувати великі ґудзики на нитку. Зав’язувати вузлики на мотузці.

Застібати ґудзики, гачечки, замочки, закручувати кришки, заводити

механічні іграшки.

Закручувати шурупи, гайки. Ігри з конструктором, мозаїкою, кубиками. С

кладання матрьошок.

Малювання у повітрі. Ігри з піском, водою. Малювати, розфарбовувати,

штрихувати.

Різати ножицями.

Важливою частиною роботи з розвитку дрібної моторики є пальчикова

гімнастика. Ці ігри дуже емоційні, їх можна проводити повертаючись з

дитячого садка, сидячи в черзі до лікаря, у транспорті та, звичайно, вдома.

Вони дуже захоплюючі і сприяють розвитку мовлення та творчої

діяльності. “Пальчикові ігри” начебто відтворюють реальність навколишнього

світу –

предмети, тварин, людей, їх діяльність, явища природи. В ході “пальчикових

ігор” діти, повторюючи рухи дорослих активізують моторику рук та мовлення.

 “Пальчикові ігри” – це інсценування яких-небудь рифмованих розповідей,

казок з допомогою пальчиків. Багато ігор потребують участі обох рук, що

дає можливість дітям орієнтуватися в поняттях “праворуч”, “ліворуч”,

“вгору”, “вниз” і т.п. На початку та вкінці гри необхідно включати вправи на розслаблення, щоб зняти зайве напруження у м’язах. Це може бути поглажування

від кінців пальців до долоні, легке потрушування, помахування руками.

Моя сім’я.

Цей пальчик – мій дідусь,

 Цей пальчик – моя бабуся,

 Цей пальчик – мій татусь,

 А оцей - моя матуся,

 Ну, а цей маленький – я,

 Ось уся моя сім’я     (Почергове згинання пальчиків починаючи з великого)

Хованки

Пальці в хованки всі грались, ось так, ось так,

 В кулачки всі заховались, ось так, ось так.      (Ритмічно згинати та розгинати

пальці, покрутити кулачком)

Сорока Сорока білобока

 Кашу варила діточкам давала.

 Цьому дала,цьому дала,цьому дала, цьому дала,

 А цьому не дала:

 Ти дрова не рубав і води нам не давав,

 Ти і піч не натопив і нічого не поїв.       (Вказівним пальцем правої руки

водити по долоні лівої. Згинати почергово кожний палець, крім мізинця.

Згинати і розгинати всі пальці в ритмі потішки)

 Зайці

Скаче зайчик перший під високою сосною,

 А під другою сосною, скаче зайчик другий.         (Вказівний і середній пальці

правої руки підняті вгору, всі інші випрямлені і з’єднані. Долонею правої

руки тримати вертикально вгору. Пальці широко розставлені. І так само

іншою рукою)

Соління капусти

Ми капусту порубали, свіжу моркву натирали,

 Ми капусту посолили,  з неї соку надушили.          (Різки рухи прямими кистями

рук, пальці з’єднані, долоні прямі. Почергові рухи рук до себе і від себе.

Пальці стиснуті в кулаки. Кінчики пальців обох рук зібрані разом,

імітуємо посипання сіллю. Інтенсивно стискаємо пальці обох рук в кулаки)

Коза і козенята

Іде коза рогата, коза бородата,

 Козенятко спішить, дзвоником дзвенить.          (Вказівний і мізинець правої

руки вгору. Інші притиснути до долоні. Вказівний і мізинець палець вгору.

Пальці долоні прямі, з’єднані з великим, опущені до низу)

Замок

На дверях замок висить, ми його відкриєм вмить.

 Постукали, покрутили  і  легесенько відкрили.       (Ритмічні швидкі

з’єднання пальців обох рук в замок. Пальці зціплені в замок, руки тягнуться в

різні сторони. Рухи зціпленими пальцями від себе, до себе. Пальці зціплені

біля долонею постукують один одного. Пальці розціплюються, долоні в сторони.)

РОЗВИТОК РУХЛИВОСТІ ОРГАНІВ АРТИКУЛЯЦІЙНОГО АПАРАТУ - 

ВАЖЛИВИЙ    КРОК НА ШЛЯХУ ДО ПРАВИЛЬНОГО МОВЛЕННЯ

Однією з причин порушення звуковимови у дітей може бути недостатня

рухливість органів мовлення: язика, губ, щелеп та мякого піднебіння.

Порушення рухливості цих органів (малорухливість) тягне за собою нечітку,

гугняву (з носовим відтінком), шепеляву, змазану вимову різних звуків.

 Таким чином, важливе місце на шляху розвитку правильного мовлення

повинна займати, так звана, артикуляційна гімнастика. Метою її є –

відпрацювання правильних, чітких рухів органів мовлення, необхідних

для правильної вимови звуків.

 Починати цю роботу слід задовго то того, як дитина навчиться говорити.

Велику помилку роблять ті батьки, які протягом тривалого часу

продовжують перетирати своїм дітям супи, перекручують мўясо на

мўясорубку. Перетираючи їжу, Ви не допомагаєте дітям, а навпаки,

затримуєте розвиток рухливості артикуляційного апарату. Багато батьків

скаржаться на те, що їх малюки погано жують. Їм важко зїсти такі фрукти та

овочі, як морква, яблуко, огірок.

 Для того, щоб розвинути рухливість органів артикуляційного апарату,

тренувати й укріпити м'язи щок та язика небхідно обовязково давати дитині

жувати такі продукти, як:

 скоринки хліба, сухарики, сушені фрукти (чорнослив, курагу, ізюм), тверді

фрукти (яблуко, груша), тверді овочі (морква, огірок),  шматочки вареного м'яса.

 Часто буває так, що дитина наслідує неправильне мовлення дорослих чи

однолітків. Тому намагайтеся робити так, щоб дитина чула правильне,

чітке, емоційно оформлене мовлення. Слід памўятати, що від самого

народження малюк навчається рідній мові. Тому слідкуйте за своїм

мовленням: не говоріть швидко, чітко вимовляйте усі звуки, проявляйте емоції

під час розповіді. Не “сюсюкайте” з дитиною, адже їй буде набагато приємніше,

якщо Ви будете спілкуватися з нею, як з дорослою.

Недоліки звуковимови можуть виникати внаслідок слабкості мўязів язика,

уб або через порушення координації рухів, що проявляється в невмінні

виконувати язиком чи губами точні цілеспрямовані рухи. Тому не слід чекати, а

вже у дошкільному віці потрібно проводити спеціальну артикуляційну

гімнастику, яка спрямована на розвиток рухливості мовних органів, чіткості та скоординованості їх рухів.

АРТИКУЛЯЦІЙНА ГІМНАСТИКА

Мета артикуляційної гімнастики – розвиток рухливості органів

мовленнєвого апарату, відпрацювання правильних, повноцінних

рухів артикуляційних органів необхідних для правильної вимови звуків.

 Артикуляційну гімнастику бажано проводити щоденно, відводячи на неї від 5

до 15 хвилин, в залежності від віку дитини. Не перевантажуйте дитину, не

вимагайте від неї виконання всіх вправ під час одного заняття.

 Перед початком роботи Вам необхідно показати дитині вправу та

пояснити її виконання. Для того, щоб дитини проявила цікавість до

артикуляційної гімнастики, її слід проводити в ігрові формі. Наприклад:

“Язичок живе у своєму будиночку – ротику. Як і в будь-якому будинку у ньому

теж є свої дверцята – це губи і зуби. Подивись, як я можу відчиняти і

зачиняти дверцята у своєму будиночку, а тепер спробуй ти. Язичок дуже

веселий і любить перетворюватися на різні речі (вправи “Лопаточка”,

“Чашечка”, “Голочка”, “Трубочка”, “Гірка”). А ще він, як і всі діти любить

гратися - гойдатися на гойдалці вгору-вниз, вгору - вниз (вправа “Гойдалка”),

грати в хованки (вправи “Змійка”, “Годинник”). Та, мабуть, як і ти він великий

ласун, любить поласувати чимось смачненьким (Вправа “Смачне варення”).

А як швидко він вміє скакати на конячці (Вправа “Конячка”)!”

 Виконувати артикуляційну гімнастику слід перед дзеркалом, щоб дитина

бачила і Ваше обличчя і своє, та могла контролювати виконання вправ.

 Частіше хваліть дитину, викликайте позитивний настрій при

виконанні артикуляційної гімнастики. Ні в якому разі не сваріть дитину, якщо у

неї щось не виходить, або виходить не вірно, це може призвести до того, що

дитина взагалі відмовиться виконувати вправи. Звичайно, спочатку дитині

буде важко, але через деякий час Ви помітите, що рухи стали вже менш

напруженими та чіткими.

1. „Лопаточка”. Широкий язик висунути, розслабити, покласти на нижню

губу. Слідкувати, щоб язик не тремтів. Утримувати 10-15 с.

 2. „Неслухняний язичок”. Широкий язик покласти на нижню губу та

промовляти “пя-пя-пя”, неначе похлопувати свій “неслухняний язичок”

верхньою губою.

 3. „Чашечка”. Рот широко відкрити. Широкий язик підняти угору. Потягнутися

до верхніх зубів, але не торкатися їх. Утримувати в такому положенні 10-15 с.

 4. „Голочка”. Рот відкрити. Язик висунути далеко вперед, напружити його та

зробити вузьким. Утримувати в такому положенні 15 с.

 5. „Гірка”. Рот відкрити. Бокові краї язика притиснути до верхніх кутніх

зубів. Кінчиком язика доторкнутися до нижніх передніх зубів. Утримувати в

такому положенні 15 с.

 6. „Трубочка”. Висунути широкий язик. Бокові краї язика завернути

угору. Подмухати в отриману трубочку. Виконувати в повільному темпі 10-15 разів.

 7. „Годинник”. Висунути вузький язик. Тягнутися язиком поперемінно

праворуч – ліворуч. Рухати язиком з куточка рота в повільному темпі під

лічбу. Виконати 10-15 разів.

 8. „Конячка”. Присмоктати язик до піднебіння, клацнути язиком. Клацати

повільно, сильно. Розтягувати під’язикову зв’язку. Виконати 10-15 разів.

 9. „Грибок”. Відкрити рот. Присмоктати язик до піднебіння. Не відриваючи язик

від піднебіння сильно відтягнути вниз нижню щелепу. Зробити 10-15 разів.

На відміну від вправи „Конячка” язик не повинен відриватися від піднебіння.

 10. „Гойдалка”. Висунути вузький язик. Тягнутися язиком почергово спочатку

до носа, потім до підборіддя. Рот при цьому не закривати. Вправа проводиться

під лічбу

10-15 разів.

 11. „Смачне варення”. Висунути широкий язик, облизати верхню губу та

заховати язик у глиб рота. Повторити 10-15 разів.

 12. „Змійка”. Рот широко відкрити. Язик сильно висунути уперед,

напружити, зробити вузьким. Вузький язик максимально висунути вперед та

заховати у глиб рота. Рухати язиком в повільному темпі 10-15 разів.

 13. „Маляр”. Висунути язик, рот трохи відкрити. Облизувати спочатку

верхню, а потім нижню губу по колу. Виконати 10-15 разів, змінюючи напрям.

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ     

«ЗНАЙОМИМО ДОШКІЛЬНИКІВ З ЕКОНОМІКОЮ»

Коли слід починати знайомство дітей з економікою? З якого віку

дитина повинна дізнатися про світ економічних відносин? Як і за

допомогою якого устаткування навчати дітей економіці? І чи

потрібно це робити? Ці питання хвилюють батьків не один десяток

років. Дошкільник і економіка лише на перший погляд здаються далекими

один від одного. Дитина мимоволі зустрічається з економікою, навіть

якщо її не вчать економіці. Вона дізнається, що таке «моє», «твоє»,

«наше», «обмін», «гроші», «ціна», «купити», «дешево»,

«продати», «заробити».  Чим раніше ми почнемо економічну освіту дітей,

тим їх дії і вчинки будуть більш раціональними, усвідомленими, тому, що

саме в дошкільному віці діти набувають первинний досвід

елементарних економічних відносин. Чим старше діти, тим більше

вони активно беруть участь у вирішенні багатьох економічних проблем

сім'ї: розподіл сімейного бюджету, складання меню, придбання покупок тощо.

            Процес економічного виховання реалізується через різні форми

його організації. Основна форма навчання - це гра. Саме гра наповнює

життя дітей неповторним, цікавим змістом, організує і регулює їх

поведінку, коригує психіку і допомагає виявляти і задовольняти свої

інтереси. Засвоїти складні економічні поняття допоможуть

персонажі знайомих казок: «Муха - Цокотуха», «Буратіно», «Три

порося», «Півник і бобове зернятко». Казки використовуються для

виховання таких якостей особистості, як працьовитість,

ощадливість, практичність. В казках економічний зміст розкривається

перед дітьми у вигляді проблемних ситуацій, вирішення яких розвиває

логіку, нестандартність, самостійність мислення, комунікативно-

пізнавальні навички. Виявляється, в будь-якій казці можна знайти економіку.

            Одна з найбільш близьких дитині тем - це «Сім'я. Доходи сім'ї. 

Сімейний бюджет». Знайомство з бюджетом починайте з

виготовлення макета сімейного бюджету, де кожна частина позначає

дохід всіх членів сім'ї (тато, мати, старші брати і сестри, дідусь, бабуся).

На наочному прикладі можна переконатися, хто і який дохід приносить

у сім'ю. Спільно з дітьми можна намалювати картки-схеми із

зображенням доходів та витрат вашої сім'ї. А для закріплення

матеріалу організуйте сюжетно-рольову гру «Сім'я», де розподіліть

ролі, виберіть професії.

            У кожній сім'ї, як і в кожної людини, є свої потреби і наступною

темою буде тема «Потреби людини». Поговоріть з дитиною і

розкажіть йому: «Що може людина? Навіщо людина їсть? Навіщо

ми дихаємо?» Можна провести гру «Хочу і треба?» Пропонуємо

дитині вибрати з серії предметних картинок ті картинки, на яких

зображені предмети, необхідні дитині обов'язково: вода, їжа, одяг, житло.

Це будуть - «основні потреби». Дорослий вибирає ті картинки,

на яких зображені предмети, без яких дитина може прожити:

іграшки, комп'ютер, прикраси, розваги. Це - «неосновні потреби

людини». Запропонуйте дитині визначити, до якої групи можна віднести

такі потреби людини як: освіта, медицина, дружба, захист.

А для того, щоб задовольняти свої потреби, необхідні гроші. Знайомимо

дітей зі «Світом грошей». Необхідно підвести дітей до розуміння того,

що гроші є засобом задоволення потреб. А познайомити дитину зі

світом грошей допоможе казка. Прочитайте дітям казку «Буратіно» і поговоріть за  її змістом. Запитайте у дитини: «Все можна купити за

гроші?» Організуйте сюжетно-рольову гру «Магазин».

Всі знають, що це одна з найулюбленіших дитячих ігор. Придумайте

свої іменні 

грошики. Вибираючи продавця, зверніть увагу на правила поведінки в

магазині. Граючи, діти не тільки закріплюють отримані знання, а й

вчаться спілкуватися, будувати партнерські відносини.

На цьому знайомство з ЕКОНОМІКОЮ не закінчується. Це тільки

початок. Попереду ще багато цікавих зустрічей з такою складною

наукою – ЕКОНОМІКА.

Поради про те, як навчити дітей ощад­ливості:

1.  Не купуйте нічого зайвого -- тільки те, що вам насправді необхідно.

2. Збираючись у магазин за покупками, не за­будьте взяти пакет або

господарську сумку, щоб не купувати нові пакета, які потім доведеться

викидати.

3. Купуйте   товари   в   економній   упаков­ці. Наприклад, соки краще

купувати в картоні, а не в склі, або пластику.

4. Намагайтесь не купувати одноразовий посуд.  При  теплому  нагріванні  

він  шкодить здоров'ю, їжте ц пийте з скляного посуду.

5. Замість звичайних батарейок користуйтесь багатозарядними

акумулятор-рами.

6. Купуйте енерголампи, які служать довше ніж звичайні.

7. Віддавайте непотрібний одяг, меблі, посуд і іграшки в Вознесенську

школу-інтернат або Товариство Червоного хреста

8. Використовуйте аркушний папір з обох бо­ків. Газети здавайте на макулатуру.

9. Прибираючи в саду чи на клумбі біля бу­динку,  створи  компостну  яму. 

Туди  скидай зібране листя   та   чисті   харчові   відходи.   Піс­ля  

перегнивання   удобрюй    грунт   для   своїх рослин.

10. Ремонтуйте поламані речі — вони вам ще послужать.

11. Не смітіть   на   вулиці.  Викидайте  сміт­тя в урни. Навіть якщо її не

має поряд. З вами ж нічого    не     станеться,якщо     ви     обгортку від

цукерки принесете і викинете вдома, а не на вулиці.

12. Сортуйте  вдома   сміття та   викидайте в спеціальні контейнери.     

“Діти і книга”

Всебічний розвиток дитини в ранньому дитинстві — запорука його успішного майбутнього. Важливу роль у розвитку людини будь-якого віку грає читання книг, адже завдяки книгам ми пізнаємо світ, як реальний, так і придуманий, чогось вчимося, вдосконалюємось.

Коли ми були ще зовсім маленькими, то місія читання книг лягала на плечі наших батьків.

Зараз, практично з самого народження, дитину супроводжує книга. Спочатку це пластикові книжки-пищалки з простими картинками, потім — барвисті книги з щільного картону, потім — звичайні книги з великим шрифтом, і як завершення — дорослі книжки з звичайним друкарським шрифтом та з малою кількістю ілюстрацій.

Щоб дитина і книга продовжували супроводжувати один одного протягом всього життя, треба над цим попрацювати.

Прищеплюйте любов до книги з раннього дитинства: купуйте дитині книги, читайте їй віршики, оповідання, казки. Нехай відвідування книжкових магазинів і купівлі нових книг стануть вашим сімейним святом і ритуалом.

Якщо у вас зберігся старий фільмопроектор з діафільмами, то це чудова можливість прищепити вашій дитині любов до читання.

Не забувайте і про культуру поводження з книгою! Не дозволяйте малювати в книгах, рвати книжки і кидати їх на підлогу, навчайте малюка тримати всі книги в порядку, показуючи йому власний приклад поведінки з книгою.

Любов до читання

Часто батьки скаржаться на те, що їхня дитина не любить читати книги, забуваючи при цьому, що любов до читання можна і потрібно прищеплювати. Читання дітям книг на ніч — хороший і ефективний спосіб формування любові до книг у майбутньому. Тільки ось, якщо шанс втрачено, то його, навряд чи, наздоженеш. Тому, читати книги важливо саме в тому віці, коли дитина сама ще не в змозі досить багато прочитати.

Казки на ніч або казкотерапія

“Сказка ложь, а в ней намёк, добрым молодцам урок”, — відразу згадалося про казки. Читання дітям казок на ніч — це кращий засіб хорошого заколисування і засипання. Казкотерапія добре себе зарекомендувала з давніх часів. Читання казок — це чудовий засіб для формування психіки та сприйняття навколишнього світу малюком, це важливий інструмент раннього розвитку, а також головний елемент виховної роботи.

Читання казок, обговорення дій і вчинків дійових осіб, а також фантазування продовжень історій сприяють всебічному розвитку інтелекту дитини. Казкотерапія на ніч — це також запорука хорошого засипання для непосидючого малюка. Головне — навчитися заінтригувати крихітку і спонукати в неї інтерес до слухання.

Щоб читання приносило задоволення і реальну користь, потрібно дотримуватися простих, але важливих правил:

Якщо ваш малюк не хоче слухати, то не потрібно його примушувати, так як це не принесе ніякої користі.

Не зловживайте часом! Як правило, маленьким діткам у віці від року до трьох читають у середньому до десяти хвилин, у віці від трьох до п’яти років — 15-20 хвилин поспіль. Хочу зауважити, що це середні показники, а ніяк не нормативи. Ви повинні підлаштовуватися під потреби вашої дитини.

Читання книги дитині на ніч повинне приносити взаємне задоволення. Якщо ви себе просто змушуєте читати, щоб виконати щоденний план, це не принесе ніякого задоволення вашій дитині. Відомо, що маля дуже відчуває емоції своїх батьків, тому читання книги має відбуватися за позитивного настрою і має приносити максимум задоволення.

Відбираючи книги, орієнтуйтеся на вподобання вашої дитини.

Не обирайте страшних книжок, що розбурхують уяву.

Читаючи кожен день книги своїй дитині, ви сприяєте розширенню її знань і словникового запасу.

Рекомендується читання книг обома батьками, що сприятиме становленню тісного душевного контакту дитини як з мамою, так і з татом.

Читайте книгу повільно, виразно, намагаючись максимально передати емоції діючих героїв і обстановки.

Не замінюйте живе читання “сухими млявими” аудіокнигами.

Від 3-х до 6 років

У період з 3-х до 6-ти років дитина швидко дорослішає, а разом з ним дорослішають і її книжки. Щоб малюк не заблукав у літературних подіях і образах, пропонуйте йому переказувати прочитане — послідовно, з самого початку. Це розвине його пам’ять і логіку та мислення. Дитяча книга — це гармонія тексту і графіки, тексту та інформації, що поза текстом. Не слід забувати про ілюстрації. На цьому етапі вона буде служити практичним керівництвом у спілкуванні з книгою.

Малюнок повинен бути розрахований на тривале розглядання, до нього дитина повертається не один раз. Паралельно з читанням розглядання ілюстрацій допомагає глибше сприймати прочитане. У цьому віці дитина вже може сприймати художній твір тільки на слух. Для його кращого сприйняття дитині слід читати. А для того, щоб діти накопичували не тільки відомості про героїв і події, але й вчилися пов’язувати зміст книги з її оформленням і навпаки, неодмінно слід відразу ж після читання розглядати з дітьми кожну прочитану книгу за всіма правилами:

Спочатку мама “очі в очі” читає дитині текст і не показує картинок;

Далі разом розглядаємо обкладинку, потім повільно перегортаємо сторінки;

Обдумуємо, що зображено на обкладинці, розмежовуємо ілюстрації та написи;

Демонструємо порядок читання написів зверху вниз, виділяємо серед написів на обкладинці прізвище автора і заголовок книги;

Співвідносимо прізвище автора з особистим читацьким досвідом дитини, а заголовок книги — з малюнком на обкладинці;

Читати слід виразно, правильно розставляючи акценти-наголоси. Якщо відразу робити це вам важко, попередньо потренуйтеся.

Приблизно в 5 років деякі діти починають читати самостійно, але прискорювати це не варто — в результаті наукових досліджень доведено, що до 6-річного віку в дитини в основному розвивається права півкуля, яка відповідає за естетичний розвиток, і тільки потім підключається ліва (математична), що відповідає, у тому числі і за читання.

Батькам, які хочуть, щоб читання залишилося одним з улюблених занять дитини на все життя, слід взяти до уваги такі важливі моменти.

Слід враховувати психофізичні особливості, притаманні дітям кожної вікової групи.

Прагніть завжди читати малюку виразно. Не впадайте у відчай, якщо у вас не дуже хороша дикція, не поставлений голос та інше. Ваші старання все одно не залишаться неоціненими — адже для дитини в усіх це виходить, але головне, для дитини, що читає разом з нею мама або близька для нього людина, — дитина чудово зрозуміє ті емоції, якими ви хотіли з ним поділитися. Читайте так як у вас виходить, в даному випадку це не головне.

Прищепіть дитині дбайливе ставлення до книги. Добре, якщо в сім’ї спочатку з повагою ставляться до книг. Принаймні книги повинні зберігатися в певному місці. Дитину слід з самого раннього віку вчити, що книгу не можна рвати, її треба читати або розглядати акуратно, — вона “жива”, вона розповідає нам багато захоплюючих історій.

Не читайте разом з дитиною на поспіх, перетворіть читання на певний ритуал. Дитина може зайняти зручну для нього позу — найчастіше малеча забирається до мами на коліна. Посадіть її так, щоб бачити реакцію своєї дитини. Перший раз читайте “очі в очі”, не відволікаючись на ілюстрації. Поясніть дитині, що книга не любить, коли її переривають. Потім розгляньте картинки і запитайте у дитини про них, спробуйте з’ясувати, чи зрозуміла вона, про що йде мова, або може щось незрозуміло. Обов’язково поясніть те, що дитина не зрозуміла, і прочитайте текст ще раз.

Щоб не відбити у дитини бажання читати, ніколи не примушуйте її до читання, і не дивіться на годинник — керуйтеся тільки тим, чи зацікавлений малюк? Ніколи не соромте дитину(особливо у присутності сторонніх) за те, що вона вже цілий тиждень не брала до рук книжку, — це може завдати їй психічної травми. Безпрограшним варіантом, як і в багатьох інших ситуаціях, залишається виховання любов’ю.

Мы хотим дать Вам несколько советов, для того, чтобы адаптация Вашего малыша прошла быстро и безболезненно:

1.   Заранее расскажите ребенку о детском саде, причем сделайте это в радостных тонах и, только с положительной стороны.

2.   Старайтесь не высказывать при ребенке своих опасений по поводу прихода в детский сад.

3.   Проведите  ребенку небольшую экскурсию по территории детского сада, покажите, как интересно играют дети на прогулке.

4.   Ни в коем случае не показывайте ребенку своего волнения перед приходом в сад, наоборот, постарайтесь сделать этот момент наиболее радостным.

5.   Запомните, что ребенок считывает информацию с родителей и от того, какая это будет информация, зависит, какое мнение  сложится у ребенка о садике. Если у мамы глаза будут на «мокром месте», а сердце будет «выскакивать из груди», то и ребенок станет паниковать, думая примерно так: « Куда же это меня отдают? Что это за место такое страшное, если мама так боится?»

6.   Положительный настрой мамы и папы – залог быстрой и успешной адаптации.